Розділ IV У попередніх розділах вже йшла мова про відображення як загальну властивість матерії, про те, що на різних рівнях організації матерії відображення має специфічний характер. Природничі науки свідчать, що з появою перших живих істот виникає найпростіша форма відображення — подразливість, або загальнобіологічна форма відображення, властива всім живим організмам — від амеби чи інфузорії-туфельки до людини. Це не що інше як реакція — відповідь організму на вплив навколишнього середовища. Подальший розвиток і ускладнення живих організмів приводять до появи чутливості (наприклад, рослин до сонячного проміння — згадаймо такий "природний радар", як соняшник). Поява вищих тварин, тобто таких, що мають центральну нервову систему й розвинуті півкулі головного мозку, свідчить вже про виникнення психіки. І врешті-решт, виділення з тваринного світу людини супроводжувалося появою вищої, притаманної лише людині форми відображення зовнішнього світу — свідомості. Отже, попри різноманітні спроби дати те чи інше визначення свідомості, необхідно з'ясувати її походження. Безсумнівно, передумовами виникнення свідомості є, по-перше, виникнення життя на Землі; по-друге, еволюція форм відображення живих істот. Цікаві, хоча й спірні дані, з якими можна погоджуватися чи відкидати їх, дає швейцарський зоолог А. Портман. За його шкалою, здібності мислення (а це складова свідомості) у середньому оцінюються: у людини — 214 балів, дельфіна — 195, слона — 150, мавпи — 63, зебри — 42, жирафи — 38, лисиці — 28, бегемота — 18 балів. Але тварина не усвідомлює ні своїх дій, ні свого місця з-поміж подібних до себе. Тварина не має ні свідомості, ні самосвідомості (ось чому одне з визначень людини зводиться до того, що вона — єдина істота, "яка знає, що вона є"). Проте розуміння походження феномену свідомості ще не дає відповіді на питання про її сутність. У самому слові "свідомість", якою б мовою воно не звучало, відображається складна й суперечлива структура цього явища. Наприклад, українською мовою "свідомість" означає
|