Політичні засади людського існування

Історія подарувала нам приклади таких джерел влади.

Насамперед це патріархальне джерело, з якого виникає феномен спадкової влади.

Існує харизматичне джерело, яке пробивається як потреба суспільства в лідерові, вождеві.

Сутністю патріархального і харизматичного джерел є те, що вони мають ірраціональний характер існування.

Є також джерела влади раціонального характеру. Це демократія, вибори, пошук справедливого розподілу влади тощо.

Разом із тим, необхідно звернути увагу й на те, що у вигляді особливих джерел влади виблискують політичною відвагою, світяться авантюризмом, мерехтять швидкоплинністю дій і непередбачуваністю соціальні революції, путчі, двірцеві перевороти тощо.

Ці джерела є особливими перш за все тому, що їх можна назвати своєрідною єдністю ірраціонального (ґрунтується на почуттях) і раціонального, що продиктоване тверезим, холодним соціальним розрахунком.

Стосовно сьогодення, основним джерелом влади називають демократію, як прояв народовладдя. Це джерело спонукає на вибір найпрозорішого шляху до влади — через конституцію. А конституція, як Основний Закон держави, показує, як і через кого народ як джерело влади шляхом виборів делегує свої повноваження державі як її (влади) носію і гаранту її (влади) дієвості. Конституція також вказує на місце функціонування інших носіїв влад: парламенту, суду, уряду (інших органів виконавчої влади), партій, органів безпеки, армії, правлячої еліти, політичних лідерів, мафії (незаконний носій влади) тощо.

До особливих джерел влади належить така її суттєва риса як вольовий характер. Найчастіше ця воля виявляється через мораль і право. У політиці вольовий характер влади особливо прозоро виявляє себе через уже згадані авторитет і насильство та через заохочення, суперництво, співробітництво.

Водночас вольовий характер влади спонукає до життя низку її внутрішніх властивостей:

а) суверенність, авторитарність, амбівалентність (тобто нерівність сторін — владних і підлеглих);

б) відповідальність влади перед народом;